"1410-й день війна...
01.03.2022 я відкрив свій музичний фронт, на якому жодного дня не було паузи. Щоб допомагати світлу перемогти темряву, яка є супутником війни, продовжую щоденно ділитися вічною музикою у своєму виконанні.
Сьогодні, 3-го січня, третій номер програми мого заключного концерту минулого року – Allegro (перша частина) зі скрипкового Концерту ля мінор А.Вівальді – https://youtu.be/I_Hi9ZUV5-s
Запис зроблений у Будинку актора 20.12.2025 на моєму "Новорічному концерті".
Антоніо Вівальді (1678-1741) – геніальний композитор і скрипаль-віртуоз епохи бароко. Він вніс великий внесок у розвиток оркестрової музики. Справжній знавець оркестру, він ввів багато нового в практику виконання того часу: наприклад, включив в оркестр духові інструменти, що вважалися раніше придатними тільки для виконання військових маршів. Але його найулюбленішою музою завжди залишалася скрипка. Дитинство і юність майбутнього композитора пройшли в Венеції, де він з'явився на світ. Він був старшим з шести дітей у сім'ї скрипаля капели собору Святого Марка.
Перші уроки гри на скрипці та клавесині Антоніо отримав від батька – кращого на той час скрипаля Італії. Згодом першим скрипалем став його син Антоніо, який у 13 років став ще і композитором.
У 15-річному віці Антоніо був пострижений у монахи, однак, через важку хворобу легенів, продовжував жити вдома. Це давало йому цінну можливість не залишати музичних занять.
У 1706-му році йому вдалося домогтися видання 12 тріо-сонат, відомих як "Опус 1" (наступний, 2-й опус, теж складався тільки зі скрипкових сонат). У цьому ж році відбувся перший офіційний публічний виступ – концерт для французького посольства.
У 1711-му році вийшла знаменита збірка скрипкових Концертів Вівальді "Гармонійне натхнення" (Опус 3), у 1714-му році — збірка скрипкових Концертів під назвою "Екстравагантність" (Опус 4).
Концерти Вівальді незабаром набули неабиякої популярності у Західній Європі. Сам Йоганн Себастьян Бах власноруч переклав 9 скрипкових Концертів Вівальді для клавіру та органу.
У ці ж роки Вівальді створив свої перші опери "Оттон" (1713), "Орландо" (1714), "Нерон" (1715). Згодом він створив ще близько 40 опер. У 1718-му році 40-річний композитор на кілька років покинув рідну Венецію і відправився до Мантуї, де писав інструментальні твори для герцогського двору, а також опери для карнавальних сезонів.
У 1725-му році вийшов один з найзнаменитіших циклів А.Вівальді "Досвід гармонії та винаходи" (Опус 5). Він складається з 12 скрипкових Концертів, серед яких легендарні Концерти "Чотири Пори Року": "Весна", "Літо", "Осінь" і "Зима". Цей опус став останнім виданим за життя композитора.
Кінець 20-х і 30-ті роки 18-го століття стали роками подорожей у житті Вівальді. Він відвідував різні європейські міста, особливо йому подобались Рим, Відень та Прага.
У 1738-му році Вівальді звільнили з посади директора і диригента оркестру "П'єта". Але він продовжував працювати з оперними виставами, у постановці яких брав участь особисто. Однак вони не мали особливого успіху.
Незаслужено усіма забутий, втомлений і хворий, 62-річний Вівальді в 1740-му році покинув Венецію і вирушив у свою останню подорож – до Відня. Там, у будинку вдови віденського шорника, він і помер.
Незабаром його ім'я було остаточно забуте сучасниками і лише практично через 200 років, у 20-ті роки 20-го століття, було виявлено унікальне зібрання його манускриптів. Втрачена слава сповна повернулася до Маестро: було видано повне зібрання творів Вівальді, що включає понад 700 одиниць. Його твори залишаються одними з найбільш улюблених і часто виконуваних у всьому світі. У доробку композитора – понад 90 опер, близько 45-ти Концертів для струнного оркестру, 49 Концерто-Гроссо (струнні та духові), понад 30 Концертів для трьох і більше інструментів, а також безліч Сонат, Кантат, Серенад, Симфоній.
Антоніо Вівальді за своє життя написав понад 500 Концертів для різних інструментів, збереглося приблизно 450. Половина з них – для скрипок-соло з оркестром.
Один з них, Концерт ля мінор у трьох частинах (сьогодні у відео – його перша частина) з циклу "Гармонійне натхнення" (оp.3, N°6/ RV 356), записано тричі у моїх альбомах:
- з ансамблем акордеоністів "Grand accordeon" (2-й альбом "Мінор-2", 2002);
- з київським камерним оркестром "ARCHI" (3-й альбом "Янгольські трелі", 2003);
- з камерним оркестром Полтавської обласної філармонії (4-й альбом "Даніельф", 2004).
Інструментальний Концерт завжди був одним з улюблених жанрів композитора.
Скрипкові Концерти займають перше місце серед тих творів Вівальді, що збереглися – їх 253 з 350-ти.
А взагалі, серед приблизно 500 Концертів Вівальді, збереглися твори з оркестром ще для таких сольних інструментів: фагот (38), віолончель (26), флейта (16), гобой (15), віола д'амор (6), кларнет (3), мандоліна (2), лютня (2), валторни (2), труба (1).
Ще на день ми стали ближче до мирного життя у нашій країні.
Тримаймося, Україно! Обов'язково переможемо, бо ми того варті!!!"
(Ігор Завадський, 03.01.2026)
01.03.2022 я відкрив свій музичний фронт, на якому жодного дня не було паузи. Щоб допомагати світлу перемогти темряву, яка є супутником війни, продовжую щоденно ділитися вічною музикою у своєму виконанні.
Сьогодні, 3-го січня, третій номер програми мого заключного концерту минулого року – Allegro (перша частина) зі скрипкового Концерту ля мінор А.Вівальді – https://youtu.be/I_Hi9ZUV5-s
Запис зроблений у Будинку актора 20.12.2025 на моєму "Новорічному концерті".
Антоніо Вівальді (1678-1741) – геніальний композитор і скрипаль-віртуоз епохи бароко. Він вніс великий внесок у розвиток оркестрової музики. Справжній знавець оркестру, він ввів багато нового в практику виконання того часу: наприклад, включив в оркестр духові інструменти, що вважалися раніше придатними тільки для виконання військових маршів. Але його найулюбленішою музою завжди залишалася скрипка. Дитинство і юність майбутнього композитора пройшли в Венеції, де він з'явився на світ. Він був старшим з шести дітей у сім'ї скрипаля капели собору Святого Марка.
Перші уроки гри на скрипці та клавесині Антоніо отримав від батька – кращого на той час скрипаля Італії. Згодом першим скрипалем став його син Антоніо, який у 13 років став ще і композитором.
У 15-річному віці Антоніо був пострижений у монахи, однак, через важку хворобу легенів, продовжував жити вдома. Це давало йому цінну можливість не залишати музичних занять.
У 1706-му році йому вдалося домогтися видання 12 тріо-сонат, відомих як "Опус 1" (наступний, 2-й опус, теж складався тільки зі скрипкових сонат). У цьому ж році відбувся перший офіційний публічний виступ – концерт для французького посольства.
У 1711-му році вийшла знаменита збірка скрипкових Концертів Вівальді "Гармонійне натхнення" (Опус 3), у 1714-му році — збірка скрипкових Концертів під назвою "Екстравагантність" (Опус 4).
Концерти Вівальді незабаром набули неабиякої популярності у Західній Європі. Сам Йоганн Себастьян Бах власноруч переклав 9 скрипкових Концертів Вівальді для клавіру та органу.
У ці ж роки Вівальді створив свої перші опери "Оттон" (1713), "Орландо" (1714), "Нерон" (1715). Згодом він створив ще близько 40 опер. У 1718-му році 40-річний композитор на кілька років покинув рідну Венецію і відправився до Мантуї, де писав інструментальні твори для герцогського двору, а також опери для карнавальних сезонів.
У 1725-му році вийшов один з найзнаменитіших циклів А.Вівальді "Досвід гармонії та винаходи" (Опус 5). Він складається з 12 скрипкових Концертів, серед яких легендарні Концерти "Чотири Пори Року": "Весна", "Літо", "Осінь" і "Зима". Цей опус став останнім виданим за життя композитора.
Кінець 20-х і 30-ті роки 18-го століття стали роками подорожей у житті Вівальді. Він відвідував різні європейські міста, особливо йому подобались Рим, Відень та Прага.
У 1738-му році Вівальді звільнили з посади директора і диригента оркестру "П'єта". Але він продовжував працювати з оперними виставами, у постановці яких брав участь особисто. Однак вони не мали особливого успіху.
Незаслужено усіма забутий, втомлений і хворий, 62-річний Вівальді в 1740-му році покинув Венецію і вирушив у свою останню подорож – до Відня. Там, у будинку вдови віденського шорника, він і помер.
Незабаром його ім'я було остаточно забуте сучасниками і лише практично через 200 років, у 20-ті роки 20-го століття, було виявлено унікальне зібрання його манускриптів. Втрачена слава сповна повернулася до Маестро: було видано повне зібрання творів Вівальді, що включає понад 700 одиниць. Його твори залишаються одними з найбільш улюблених і часто виконуваних у всьому світі. У доробку композитора – понад 90 опер, близько 45-ти Концертів для струнного оркестру, 49 Концерто-Гроссо (струнні та духові), понад 30 Концертів для трьох і більше інструментів, а також безліч Сонат, Кантат, Серенад, Симфоній.
Антоніо Вівальді за своє життя написав понад 500 Концертів для різних інструментів, збереглося приблизно 450. Половина з них – для скрипок-соло з оркестром.
Один з них, Концерт ля мінор у трьох частинах (сьогодні у відео – його перша частина) з циклу "Гармонійне натхнення" (оp.3, N°6/ RV 356), записано тричі у моїх альбомах:
- з ансамблем акордеоністів "Grand accordeon" (2-й альбом "Мінор-2", 2002);
- з київським камерним оркестром "ARCHI" (3-й альбом "Янгольські трелі", 2003);
- з камерним оркестром Полтавської обласної філармонії (4-й альбом "Даніельф", 2004).
Інструментальний Концерт завжди був одним з улюблених жанрів композитора.
Скрипкові Концерти займають перше місце серед тих творів Вівальді, що збереглися – їх 253 з 350-ти.
А взагалі, серед приблизно 500 Концертів Вівальді, збереглися твори з оркестром ще для таких сольних інструментів: фагот (38), віолончель (26), флейта (16), гобой (15), віола д'амор (6), кларнет (3), мандоліна (2), лютня (2), валторни (2), труба (1).
Ще на день ми стали ближче до мирного життя у нашій країні.
Тримаймося, Україно! Обов'язково переможемо, бо ми того варті!!!"
(Ігор Завадський, 03.01.2026)
- Catégories
- Cours de Violon
- Mots-clés
- Vivaldi, accordion vivaldi, italian restaurant music






Commentaires