Vivaldi – Violin Concerto in A minor, Allegro (3/4) #zavadsky & Grand Accordeon #accordion #vivaldi

"932-й день війна... Кожного дня, з 01.03.2022, на моєму ютуб-каналі безперервні музичні оновлення у моєму виконанні. Сьогодні – скрипковий Концерт ля мінор А.Вівальді (перша частина Allegro) у супроводі ансамблю "Гранд-Акордеон". Цей колектив був створений напередодні цього запису спеціально для акомпанування мені. Це 10 студентів Київської консерваторії – виконавці на клавішних акордеонах.
Запис зроблений на студії "ТV Табачук" 29.05.2002, режисер – Наталія Абрамова.

Один з найбільших представників епохи бароко віртуоз скрипкового мистецтва Антоніо Вівальді (1678-1741) вніс великий внесок у розвиток оркестрової музики. Справжній знавець оркестру, він ввів багато нового у практику виконання того часу: наприклад, включив в оркестр духові інструменти, що вважалися раніше придатними тільки для виконання військових маршів. Але його найулюбленішою музою завжди залишалася скрипка. Дитинство і юність майбутнього композитора пройшли у Венеції, де він з'явився на світ. Антоніо Вівальді був старшим з шести дітей у сім'ї скрипаля капели собору Святого Марка. Перші уроки гри на скрипці та клавесині він отримав від батька – кращого на той час скрипаля Італії. Згодом першим скрипалем став його син Антоніо, який у 13 років став ще і композитором. У 15-річному віці А.Вівальді був пострижений у монахи, однак, через важку хворобу легенів, продовжував жити вдома. Це давало йому цінну можливість не залишати музичних занять.
У 1706-му році йому вдалося домогтися видання 12 тріо-сонат, відомих як "Опус 1" (наступний, 2-й опус, теж складався тільки зі скрипкових сонат). У тому ж році відбувся перший офіційний публічний виступ – концерт для французького посольства.
У 1711-му році вийшла знаменита збірка скрипкових Концертів Вівальді "Гармонійне натхнення" (Опус 3), у 1714-му році – збірка скрипкових Концертів "Екстравагантність" (Опус 4). Концерти Вівальді незабаром набули неабиякої популярності у Західній Європі.
Сам Йоганн Себастьян Бах власноруч переклав 9 скрипкових Концертів Вівальді для клавіру та органу. У ці ж роки Вівальді створив свої перші опери "Оттон" (1713), "Орландо" (1714), "Нерон" (1715). Згодом він створив ще близько 40 опер.
У 1718-му році 40-річний композитор на кілька років покинув рідну Венецію і відправився до Мантуї, де писав інструментальні твори для герцогського двору, а також опери для карнавальних сезонів.
У 1725-му році вийшов один з найзнаменитіших циклів Вівальді "Досвід гармонії та винаходи" (Опус 8), що складається з 12 скрипкових концертів. Серед них – легендарні Концерти "4 Пори Року": "Весна", "Літо", "Осінь" і "Зима". Цей опус став останнім виданим за життя композитора.
Кінець 20-х і 30-ті роки стали роками подорожей у житті Вівальді. Він відвідував різні європейські міста, особливо йому подобались Рим, Відень та Прага.
У 1738-му році Вівальді звільнили з посади директора і диригента оркестру "П'єта". Але він продовжував працювати з оперними виставами, у постановці яких брав участь особисто. Однак вони не мали особливого успіху.
Незаслужено усіма забутий, втомлений і хворий, 62-річний Вівальді в 1740-му році покинув Венецію і вирушив у свою останню подорож – до Відня. Там, у будинку вдови віденського шорника, він і помер.
Незабаром його ім'я було остаточно забуте сучасниками і лише практично через 200 років, у 20-ті роки 20-го століття, було виявлено унікальне зібрання його манускриптів. Втрачена слава сповна повернулася до Маестро: було видано повне зібрання творів Вівальді, що включає понад 700 одиниць. Його твори залишаються одними з найбільш улюблених і часто виконуваних у всьому світі. У доробку композитора – понад 90 опер, близько 45-ти Концертів для струнного оркестру, 49 Концерто-Гроссо (струнні та духові), понад 30 Концертів для трьох і більше інструментів, а також безліч Сонат, Кантат, Серенад, Симфоній. Однак одним з улюблених жанрів композитора завжди залишався сольний інструментальний Концерт. Скрипка, безперечно, посідає перше місце – серед тих творів, що збереглися, їй належить 253 з 350 сольних Концертів Вівальді.
А взагалі, серед приблизно 500 Концертів Вівальді, збереглися твори з оркестром ще для таких сольних інструментів: фагот (38), віолончель (26), флейта (16), гобой (15), віола д'амор (6), кларнет (3), мандоліна (2), лютня (2), валторни (2), труба (1).

Концерт ля мінор А.Вівальді у трьох частинах з циклу "Гармонійне натхнення" (оp.3, N°6/ RV 356) записано тричі у моїх альбомах:
- з ансамблем акордеоністів "Grand Accordeon" (2-й альбом "Мінор-2", 2002);
- з київським камерним оркестром "ARCHI" (3-й альбом "Янгольські трелі", 2003);
- з камерним оркестром Полтавської обласної філармонії (4-й альбом "Даніельф", 2004).

Мій фронт – музичний. Головна зброя – музика. Девіз незмінний: ПОКИ БАХАЮТЬ СНАРЯДИ ЗА ВІКНОМ, БУДУ У ВІДПОВІДЬ БАХАТИ БАХОМ та іншими композиторами.
Ще на день ми стали ближче до мирного життя у нашій країні.
Тримаймося, Україно! Обов'язково переможемо, бо ми того варті!!!"
(Ігор Завадський, 12.09.2024)